удаватися

(вдава́тися), удаю́ся, удає́шся, недок., уда́тися (вда́тися), уда́мся, удаси́ся, док.

1) тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися. || безос., у сполуч. з інфін. Бути, виявлятися можливим (про здійснення чого-небудь). || перев. док. Виявитися вдалим, гарним (про те, що утворилося внаслідок якогось процесу або про сам процес). || перев. док. Видатися яким-небудь, випасти.

2) Уродитися з певними якостями, особливостями вдачі (про людину). || до чого, який. Мати певні нахили, здібності, пристрасть до чого-небудь.

3) перев. док., у кого, рідко на кого. Народитися, вирости схожим на кого-небудь, успадкувати чиїсь риси, особливості, якості.

4) у що. Впадати в якийсь стан (звичайно важкий); перейматися якимсь настроєм. Удаватися в паніку.

5) у що, рідше до чого. Зосереджувати свої дії, діяльність, увагу на чому-небудь, займатися чимось. Удаватися в подробиці.

6) до кого. Звертатися до кого-небудь (з якимсь проханням, у якій-небудь справі тощо). || у сполуч. зі сл. до душі, до серця, до честі тощо. Звертаючись до кого-небудь, намагатися вплинути на його почуття.

7) до чого, рідко на що. Використовувати, застосовувати що-небудь як засіб для здійснення чогось.

8) у що, рідко. Глибоко вклинюватися, врізуватися в що-небудь.

9) тільки док., куди, розм. Відправитися, податися куди-небудь.

10) діал. Здаватися.